Дмитро Сосновський: «Мангер та Трутнєв вивели херсонський бокс на новий якісний рівень»

Головний тренер національної збірної України з боксу Дмитро Сосновський часто відвідує боксерські змагання у Херсоні. Цього року ми зустрілися з ним на боксерському турнірі «Пам’ять». Дмитро Дмит­рович тоді розповів про сучасний стан справ в українському та, зокрема, херсонському боксі.

- Пане Дмитре, як Ви оціните виступ української команди в цілому у цьому сезоні? - Зараз у нас формується абсолютно нова команда. Нема вже у нас Ломаченків і Усиків, Гвоздиків і Шелестюків. Вони пішли далі, у них своє життя. Думаю, поки не час щось там оцінювати. Ми за стільки років зробили й так неймовірне. Український бокс виграв все, що можна було виграти: кубок Європи, чемпіонат Європи, чемпіонат світу, Олімпійські ігри. Назвіть мені в Україні хоч один вид спорту, який зробив подібне? На ту команду вся боксерська Україна працювала 10 років. Якщо пам’ятаєте, свого часу Мангер і Трутнєв організували в Херсоні збори національної збірної. Ми тут тренувалися, жили в одному із кращих готелів міста, харчувалися в центральному ресторані. Це все на себе брала Херсонська організація федерації боксу України. Так само нас приймали і в Кривому Розі, і у Львові. Усі працювали на команду. А зараз у нас нова команда... потрібен час. - На минулій зустрічі з Вами, Ви говорили, що Усик - один із найкращих боксерів у світі. Після того, як він подався до професіоналів, Ви не змінили своєї думки? - Я усім журналістам говорю, і вам кажу - я не можу коментувати зараз те, що він там робить. Я вже до нього не маю ніякого відношення. Я Усика так само часто бачу як і ви - по телевізору. У нього є свої тренери, менеджери. Професійний бокс і наш бокс - це, скажімо так, зовсім різні парафії. - Хотілося б почути Вашу оцінку виступу «Українських отаманів» на всесвітній серії боксу... - Мені часто задають питання: «Отамани» - це добре чи погано? Я завжди відповідаю: однозначно - це добре! Боксує команда на команду, багато вболівальників. Це надзвичайно хороша популяризація нашого виду спорту. Сьогодні вже на рівні з футболом рекламують бокс. Інше питання - формат змагань. На мій погляд, він є недосконалий. Чому? Дивіться, коли боксує професіонал, він потім місяць, а то й два відпочиває. А у хлопців, які виступають у цій всесвітній серії боксу як напівпрофесіонали, такого перепочинку немає. Ось, наприклад, хлопці з олімпійської бази в Конча-Заспі добиралися до Мексики 34 години. Вони прилетіли, одразу зважилися і вже через 8 годин боксували, і це коли у нас була 4 година ранку. Тепер врахуйте 5 раундів навантаження, де пульс досягає під 200 ударів за хвилину. Ще й плюс та сама Мексика знаходиться на високогір’ї. Ви розумієте, яке це навантаження на організм? І я не тільки маю на увазі українських боксерів, а усіх. Фізіологічно і фізично виступати в таких змаганнях дуже складно. Чому б не розтягнути турнір на рік? Чому, наприклад, не зробити цю серію боксу регіональною: Європа з Європою, Африка з Африкою і т.д. Ми витрачаємо колосальні кошти на перельоти. Ось знову візьмемо Мексику. Туди з України квиток на літак на одну людину 60 тисяч гривень. Летить команда з 10 чоловік... Тобто, якщо вдосконалити трохи цю систему, то взагалі у таких змаганнях не буде жодного мінусу, тільки позитив. - І на сам кінець нашої розмови, щоб Ви сказали про розвиток херсонського боксу за останній час? - Не тільки я, а й Федерація боксу України – всі бачать хороший прорив херсонського боксу. Цей вид спорту у вашому краї має славні традиції. А ось відродження почалось, коли Владислав Мангер очолив Херсонську обласну організацію федерації боксу України, а потім його справу дуже достойно перейняв Олександр Трутнєв. Саме ці дві людини, на мій погляд, і вивели херсонський бокс на ще більш якісний рівень, який, починаючи від юнацького і до дорослого, явно прогресує. Усі вікові групи в збірних командах України Херсон представляє сьогодні повномасштабно. До того ж серйозна база створюється. Я чув, що Олександр Трутнєв веде переговори, щоб створити відділення боксу в Херсонському училищі фізичної культури. Все це не може не радувати. За матеріалами: Херсонські факти

Добавить комментарий