Інтерв’ю з Колесніковим Віктором Миколайовичем

Коли? Де ви народились? Я народився в Росії, в Самарі 21 вересня 1948 р. Прожив в Самарі 1 рік. Потім батьки переїхали до Воронежа, вчився та працював в Воронежі. Пішов служити до лав Радянські армії, службу проходив в місті Москва. Коли служили в армії? В 1967-1969 р. Ми найперші хто потрапив під указ служити 2 роки, а не 3 роки. О! Як всі тоді зраділи - дембель раніше! Мабуть Вам заздрили, що ви служили 2 роки? Так, було таке. У нас в частині було багато казанських татар. Хлопці «відбарабанили» 3 роки, а тут прийшов я і служив 2 роки. Було весело. Ви після навчання відразу пішли до армії? Ні, до армії намагався вступити до Львівського Інституту Фізичної Культури, не вийшло з 1-го разу. Чому саме Львів, адже в Росії багато подібних інститутів? Я в Воронежі спробував вступити, але не вийшло. І ось отримав шанс вступити у Львів на заочну форму навчання. І вступив. Це після армії. Тільки з 3-ї спроби вступив (посміхається). Коли ви почали займатись з боксом? Почав займатись разом з моїм другом, Віктором Дульцевим, ще в школі. До речі Віктор гарний був боксер, призером Росії був. І він каже мені: пішли на бокс, бо легка атлетика - це несерйозно. А недалеко біля школи, в якій я навчався, був зал боксу і там почав займатись. В армію чомусь не потрапив до спортроти, декілька місяців потримали і вже більше не повернувся. Виграв першість свого військового округу.Місяця два протримали в спортроті, а там же як, відбір іде. Дорослі звичайно по серйозніше були і їм вся увага. І нас потім по частинам розкидали. І казали, що потім будете в спортроті, але так я і не потрапив. Ми вас потім викличемо і так потім і тягнулося до кінця служби .... .... Після армії відразу вступили в університет? Коли закінчив службу, деякий час пропрацював на заводі в Воронежі, а згодом поїхав до Львову. Вступив до Львівського Інституту Фізичної Культури та почав вчитися на заочному відділені. Чим Вас приваблював бокс? Бокс приваблює будь якого хлопця. Бути сильним серед своїх однолітків. Серед дорослих ти поважна людина. Ось він виграв. Особливо коли перші перемоги, людину вони підіймають. Навіть чемпіон міста. Це піднімає його в очах однолітків, до нього ставляться з повагою. Коли була ваша перша перемога? Яке Ви відчували відчуття? У нас була традиція коли ми займалися в трудових резервах. Зараз ті що займаються на нашій базі, приходять і відразу якісь змагання. Відразу може виступити на чемпіонаті області, чемпіонаті міста. Тобто ти бачиш що він готовий не тільки фізично, але й психологічно. Можеш його поставити на змагання. У нас в Воронежі було суворіше. Ніяких чемпіонатів області, поки ти не проведеш 2-3 бою у «відкритому ринзі». Типу бої за визначення переможця без ніяких звань. Перемога або поразка тобі зараховується. І все. Після цього у деяких з’являється стимул. Тобто ти сам вже починаєш орієнтувались після цих боїв - чи зможеш ти далі в цьому виді спорту існувати чи ні. У нас деякі програють бої і  потім з’являється внутрішнє відчуття. То що я слабше?! А інші виграють за рахунок природних якостей, виходить в наступний бій і як правило програє. Тим боксерам, яким багато від природи дано, все - і фізичні данні, і гарна психіка ставляться до всього недбало. Але вони часто не використовують наданих можливостей, а інші хлопці "пахарі". Загалом в нього немає нічого, а перемагає і досягає вершин. Ось, наприклад, Дмитро Буленков. Нічим не відрізнявся від інших хлопців. Але в нього дух сильний, сила волі є. Перемагає впертий, наполегливий. Тобто на таких хлопців ми звертаємо увагу і допомагаємо у кар'єрному рості. А те що він здоровий приходить не завжди допомагає досягти результату, здорових багато, а чим закінчують вони? І чим же? Це я знаю, стандарт вже. Приходять до залу і кажуть.-Можна я покачаюсь? Я вже для себе зробив висновок, йому вже бокс не потрібен, йому покачатися, побігати в задоволення. Це не погано для загального фізичного розвитку хлопця, але коли тренування стає в задоволення - користі ніякої не буде. Планку потрібно постійно підіймати. Тоді буде ріст, а якщо будеш ходить і качатися - іди, покачайся. Ось коли я або Ігор [має на увазі Пруднікова Ігоря Вікторовича] стоїть ми контролюємо процес, а якщо він сам прийшов і каже:- можна покачатися? Я вже знаю свідомо, що нічого путнього він не зробить. Він працює заради задоволення, більше сидить, ніж виконує роботу. Для нас це дуже важливо. У нас є спеціалізований зал, це одна із складових майстерності. Не потрібно займатись так, прийшов, «дёрнувся» і все. Потрібно систематично і послідовно займатись. На руки, на ноги навантаження давати, прес, спину. На ті м'язи, які використовуються під час боксу. І в захисті і в атаці. Тоді буде ріст, а якщо просто так прийшов «покачатись» - толку ніякого. Він ходить і дивиться на біцепси. Біцепси виросли, а толку "0" (стукає по столу). Ви обмовилися, що займались легкою атлетикою. Якими ще видами спорту ви займались? І легкою атлетикою і баскетболом. Це все школа, клас на клас. Школа на школу. Систематично займався легкою атлетикою на середні дистанції. Яким ви були в школі? Нікого не ображав, забіякою не був. Вчився нормально. Як у Вас влаштований день? Стабільно до 12 години у нас тренування на «Спартаку»,зараз займаємось на водній станції, також зранку ми займаємось. У нас хлопці з училищ вчаться. І це хлопці які стабільно займаються в системі 2-х разових тренувань. І це зобов’язує. Ми переводимо їх до училища, бо це дозволяє тренуватися в 2-х разовому режимі. Вранці та ввечері. 1 пара починається в 12 і до цього часу. Потім о 16.00 у них закінчуються заняття і приходять на "Спартак". Назвіть чемпіонів яких ви виховали? Антон Сидоренко-1 й у Херсоні став, бронзовий чемпіоном Європи в 95 році. Перша медаль по молоді в Херсоні! Це все завдячуючи 2-х разовим тренуванням, харчуванню. Коли все впорядковано. Коли є порядок. І відразу йде ріст. Безсистемність ламає людину. Ріст йде коли є системність. Коли займаєшся. І у них повинно бути так. Це мій вид спорту, я повинен виграти. Він повинен бачити результати своєї праці. Повинен зростати. Особливо бачить коли поряд товариші, які так само в такій системі працюють. От Андрій Матяш став чемпіоном Європи. Хлопець знайшов себе. І хлопці бачать результат тому і ростуть. Вірчіс який навчався в спецкласі. Став бронзовим призером абсолютного чемпіоном України в 1992 ми їздили у Львів. Він хлопець амбіційний. І чесно кажучи я поважаю амбіційних людей. Він рветься і видно ріст. Інші скажуть:-а якщо,а не став і добре, я займаюсь…Якщо в нього немає амбіцій, прагнення, то йому нічого не вдасться. Дмитро Оболенцев- перший з херсонців який брав участь в чемпіонаті світу серед молоді,але нічого не завоював. Розумієш, зараз кажеш молодим хлопцям. Що ось такий то хлопець став чемпіоном збройних сил радянського Союзу, для них це нічого не значить. Наприклад Евген Сушко був фіналістом чемпіонату. Отримав срібну медаль чемпіонату Радянського Союзу. Задля того щоб стати чемпіоном Радянського Союзу йому потрібно було виграти: 1)Область 2)Поїхати на регіональний чемпіонат України 3) Першість центральної ради спільноти «Спартак» 4)Потрапити до збірної команди центральної ради,яка бере участь в чемпіонаті Радянського Союзу. Він в фіналі тільки програв казаху.2 місце посів. Я вважаю це дуже сильний результат. Негласно тоді казали,що людина яка стала на чемпіонаті Союзу чемпіоном ,або призером. Він може розраховувати на медаль на чемпіонаті Європи. Це вже протоптана стежка. Тільки надзвичайні події можуть йому завадити стати призером Європи. Евген Сушко був сильним боксером. Вже плануєш план на подальше майбутнє .І ось він йде вечором на танці, на «клітці» починає битись і хтось вдарив його по мізкам. Він почав заїкатися,погано почав бачити. Запропонували займатись тренерством, попрацював трішки і перестав. Які якості потрібні для тренера/спортсмена? Не всякий спортсмен може бути тренером. Я чесно признаюсь. Я не був великим боксером,великим спортсменом. Людина великий спортсмен,яка стала великим тренером-це дуже велика рідкість. Як правило люди, які досягли великих результатів в спорті стають тренерами,але потім вже не на «тій хвилі». Як правило люди які знають спорт зсередини, вони можуть право претендувати на звання тренера.Зараз підручників маса. Я скажу одне, але як готовити тих, як інших. Ніхто не пиши як готувати людину психічно. Я вважаю,що психіка для тренера і для боксера і спортсмена загалом найголовніше та найвагоміше. Потрібно вміти перемагати в собі всі слабкості. Є такий граний вислів який написав Анатолій Старостін «Я коли готуюсь до змагань, для мене не існує ні батька і матері. Я жив тільки мрією про олімпіаду, я все забував і добре і погане »Я не кажу що це ідеальний спосіб підготовки до олімпійських ігор, але в цей момент мені це допомогло. Мене ніщо не заважало, нічого не бентежило. Ось був такий тренер Фелікс Штамм, той вмів «завести» боксера. Він інертно не хоче працювати і його потрібно «сколихнути» якось. І він каже:- знаєш, а от мені натякали на рахунок того що виграєш чемпіон Європи і в Варшаві для тебе є квартира. Опа! І людина відразу щось розумію. Тобто потрібен задіти струни. Знаючи людину, його особливості. Вміти подіяти на ці важелі і все. Людина твоя! З ним прожити потрібно і по зборам проїздити, всюди. Я зі зборів приїжджав і в мене є папірець коли виникає будь яка думка. Іноді коли на зборах боксерів хтось виконує цікаву вправу, раз і записав. Краще записати,сфотографувати, але я звик записувати,2-3 рядка і починаю ввечері відфільтровувати. Це годиться,а це ні, а це підходить! Що головне для спортсменів? Стимул, головне стимул. Першочергове-це бажання. Чому займатись, для чого. Ось батьки приводять малечу і вони займаються, з ними ведеш тренування і ти бачиш що він ходить тому що мама його виштовхує сюди, або батько наказує йому ходити. Він ніяких результаті не покаже. Але я та Ігор Вікторович, ми нікого не виганяємо. Це в крайньому випадку . А так займаєшся-займайся на здоров'я. Ти нам не заважаєш. Ось наприклад Дмитро Буленков. Побачиш його перші знімки, нічого з себе не представляє хлопець. Звичайний хлопець, але бойовий дух,бажання . Так ми відбираємо хлопців кого на які змагання повезти. Є хлопці які не «виїзні». Виїхав, розгубився, «втратив обличчя», все ти вже не виїзний. А можна повернутись і стати виїзним? Є одна прописна істина:Якщо боксер не виграв до виходу в ринг бій,він його не виграє. Повернути бій можна,але дуже складно. 3. Зараз вже немає системи оцінювання як колись рахували тільки удари. Але багато сторін не враховується. Наніс 15 ударів ,а ти 10 .. Буває 15-0 програєш ,а 2-3 раунд ти набрав 10.По нинішній системі оцінки перемогу здобуває боксер який в 2-3 раунді наніс більше ударів. Який мобілізувався. Зміг перевернути картину бою, який зміг переломити хід бою. Саме це потрібно оцінювати. Зараз враховується вміння вести агресивний бій,а не «відсиджуватись». Розкажіть знакові випадки з вашої кар'єри? Коли Дмитро Буленков став чемпіоном Європи - це було знаковим. Це 2000 рік. Пам'ятний для мене. Так вийшло, що ми були на одних зборах, збірна України і Антон Сидоренко був один з кандидатів на поїздку на Олімпіаду, він поїхав, але не брав участь. Запасний був. І в цей рік вони стоять Дмитро Буленков  і Антон Сидоренко. Я з тим займався і з тим. І в липні місяці був чемпіонат Європи. Він Дмитро без мене поїхав і став чемпіоном Європи. Для мене це було маса задоволення! Великим труднощами потрапив на Олімпіаду, але не брав участь, був запасним. І коли зустрічали. Приїжджає чемпіон Європи! Чи є у вас наступник, кому ви передаєте свої знання? У мене немає секретних прийомів, ніяких секретів. Все що я маю, я розповідаю. Показую хлопцям.Нещодавно читав Тіхонова. Запам’яталося: «Я страшно не любив коли на тренування приходили цікавитися допитливі люди. Зараз ми допускаємо батьків. Інколи допомагає, інколи заважає. Ой! так сопельки течуть! Починають підтирати. Я люблю коли люди приходять і записують. Ось це майбутній тренер! Що він сам як тренер хоче отримати від цих тренувань? Це робоча атмосфера. Коли йде тренування сторонні люди не потрібні. Ми повинні найкраще показувати на змаганнях. А чорнову роботу, яка неприємна залишити. Тіхонов і Тарасов-це визначні тренера. Але колись Тіхонова змістив Тарасов. І я бачу зміни. Тарасов весь палає, а Тіхонов спокійно ходить. Мені по душі Тіхонов, але я сам Тарасов. Я не можу просто так сидіти коли секундую. Ось подивишся на деяких, він абсолютно спокійний, боксеру не підказує. Все правильно, він роботу свою зробив на тренуванні.Чому йому хвилюватися?Він чекає результату. Я результату спокійно чекати не можу. Нехай вольові зусилля. Боксер повинен бачити що тренер теж хвилюється за твій результат,а якщо просто сидиш. Що я буду боксувати, що ні. Мені байдуже. Але це виключно індивідуально. Які у вас плани на майбутнє? План тільки один. Я гадаю ми дозріли до того щоб був у нас олімпійський чемпіон. Тільки так .У нас все для цього є. І хлопці з’являються нові, хороші, перспективні. Головне бажання. Побажайте щось для наших читачів. Зацікавленні люди для нас найбільший стимул. Це те заради чого ми їх тренуємо, готуємо хлопців і до спортивних змагань, і до Життя. Коли виходиш і після твого вихованця іде шум, рев, зацікавленість публіки - це найголовніше. Значить ти досяг свого і вихованець теж. А буває боксер програє, але такий бій «закаляє». Приємно! Буває осад від поразки, але потрібно завжди програвати гідно, з боротьбою! Хай би як, ми завжди налаштовуємо хлопців тільки на перемогу! Щоб показували гарні результати! А тим читачам, що ще не прийшли до залу, щоб займатися спортом, я запрошую вибрати саме бокс, він вас зробить справжніми чоловіками і найліпше підготовить до справжнього реального життя.

Добавить комментарий